Звернення до Дня пам'яті жертв Голодомору
Сьогодні — четверта субота листопада, і це не просто чергова дата в календарі. Це день, коли ми всі схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам'ять мільйонів наших предків — безневинних жертв Голодомору-Геноциду 1932–1933 років та масових штучних голодів.
Минають десятиліття, але біль цієї трагедії не вщухає. Голодомор був не випадковою бідою, а жорстоким, цинічним злочином тоталітарного режиму, спрямованим на знищення української нації, її духу та прагнення до свободи. Вони відібрали у людей останній колосок, перетворивши найродючішу землю у світі на місце масового вбивства голодом.
Це наш спільний, незагоєний рубець. Наш священний обов'язок — пам'ятати про кожного, чиє життя обірвалося в ті жахливі роки. Пам'ятати про стареньких, що вмирали, тримаючи в обіймах порожні миски, про дітей, які не знали, що таке хліб, про цілі родини та села, стерті з лиця землі.
Пам'ять — це зброя. Вона не дозволяє нам забути, ким були наші вороги і якою ціною дається наша Незалежність.
Сьогодні, о 9:00, ми долучаємося до загальнонаціональної хвилини мовчання. У тиші вшануйте жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців.
Поставте вогник на своєму вікні. Нехай це полум'я стане тихим знаком нашої пошани, нашої пам'яті та нашої віри в те, що такий злочин проти нації ніколи й ніде не повториться.
Не забуваймо. Шануймо. Бо тільки наша пам'ять є свідченням їхнього життя.
Вічна пам'ять усім жертвам Голодоморів!
З повагою начальник Звягельської районної військової адміністрації Іван Туровський
